Хрещатик 36: історія та доля київського будинку
Хрещатик 36 — це не просто адреса на головній вулиці Києва, а окремий пласт міської пам’яті. Будинок зберігся в уявленні старожилів як одне з тих місць, де до війни вирувало ділове життя, а після — лишилися тільки спогади та архівні світлини. Коли мова заходить про довоєнний Хрещатик, у розмовах лунають назви готелів, ресторанів, пасажів, і номер 36 там стоїть поруч із найгучнішими. Вулицю знесено під час німецької окупації восени 1941 року, а відбудова повоєнного Хрещатика дала місту зовсім інший архітектурний код, тож сьогодні ми знаємо колишню адресу переважно з фотографій та документів.
Ця стаття — спроба зібрати докупи те, що відомо про будинок за конкретною адресою: хто його зводив, хто жив і працював, як споруда виглядала, чому вона зникла з карти міста і що залишилося в культурній пам’яті. Розповідь стосується саме історичного будинку, який існував до вересня 1941 року, а не сучасних новобудов на парних номерах Хрещатика.
Коли і кого селили на Хрещатику до 1917 року
Хрещатик як вулиця сформувався у другій половині XIX століття. До 1860-х років тут був яр із потічками, який місцеві називали Хрещатим. Після облаштування магістралі землю швидко зайняли купці, домовласники та дрібні підрядники. Заможні міщани охоче купували ділянки ближче до Бесарабської площі та Думи, тоді як ближче до Євбазу селилися ремісники й торговці. Нумерація будинків кілька разів змінювалася, тому в документах кінця XIX століття під номером 36 фігурує не та споруда, про яку пишуть мемуаристи початку XX століття.
Прибуткові будинки на Хрещатику зводили переважно за проектами відомих київських архітекторів — Бекетова, Шіле, Клейна, Лейцингера. Оформлення фасадів підкорялося моді на необароко та неоренесанс, а внутрішні планування робили під оренду квартир і під комерційні приміщення на перших поверхах. До 1910 року на вулиці працювали банки, готелі, аптеки, ювелірні майстерні, книгарні та редакції газет.
Що являв собою будинок за адресою Хрещатик 36
Будинок за адресою Хрещатик 36, який згадується у джерелах 1910–1940-х років, — це прибутковий будинок початку 1910-х років. Споруда займала парну сторону вулиці між сучасними вулицями Богдана Хмельницького та Пушкінською (нині Євгена Чикаленка). Ділянка належала київському купцеві середньої руки, який здав її в оренду під забудову. Архітектор зробив ставку на комерційну функцію: великі вітрини на першому поверсі, офісні приміщення на другому, житло — з третього по п’ятий.
У 1912–1913 роках тут містилися: аптека, магазин фарфору, контора страхового товариства, бюро квиткових кас, а також редакція провінційної газети. Під час Першої світової війни в будинку розміщувався один із відділів Київського військового округу, а у 1918 році приміщення переходило з рук у руки разом із кожною зміною влади в місті.
| Період | Що містилося | Ключові події |
|---|---|---|
| 1910–1914 | Аптека, магазини, контори | Будівництво, оренда під комерцію |
| 1914–1917 | Військові установи, штабні служби | Перша світова, побутовий дефіцит |
| 1918–1920 | Чергovi установи, редакції | Громадянська війна, зміна власників |
| 1920-ті | Житло, державні контори, крамниці | Ущільнення, реквізиції |
| 1930-ті | Установи, гуртожиток, магазини | Реконструкція вулиці, тиск на приватну власність |
| 1941 | Житло, установи | Вибух і руйнування під час відступу |
Доля мешканців і власників
Як і в більшості прибуткових будинків на Хрещатику, власники тут жили рідко — здебільшого здавали площі. Серед відомих мешканців початку XX століття фігурують родини службовців банків, лікарі, інженери, журналісти. Після 1917 року внутрішнє планування змінили під комунальне житло: колишні трикімнатні квартири різали на маленькі блоки, підселяли родини службовців, у дворах добудовували господарські прибудки. Архіви фіксують скарги на вогкість, перевантаженість сходових клітин, погане опалення взимку.
У 1920-х роках у будинку жив відомий київський журналіст, чиє ім’я згадується в мемуарах літераторів доби Розстріляного відродження. Деталі його біографії пов’язані з редакцією, що містилася на першому поверсі. У 1930-ті роки частину мешканців розкуркулили або вислали, іншу частину переселили в інші райони. Це типова історія для парного боку Хрещатика.
Технічний опис споруди
Будинок мав п’ять поверхів, цегляні стіни, металеві перекриття на рівні першого поверху та дерев’яні — на верхніх. Підвал використовувався під склади і вугільні бункери, оскільки централізоване опалення в Києві з’явилося пізно і в цьому районі працювало нестабільно. Фасад оздоблювали ліпниною, карнизами, маскаронами; головний вхід мав кований навіс. З боку двору прибудовували флігель із службовими квартирами.
За класифікацією київських архітекторів, будинок належав до перехідного типу: від еклектики до раціонального модерну. Це видно в простоті планування, відмові від надмірного декору на верхніх поверхах і в той же час — у збереженні класичного ризаліту з боку вулиці. Подібні рішення можна простежити на десятках прибуткових будинків, які зводили в Києві, Одесі та Харкові в 1908–1914 роках.
| Характеристика | Опис | Аналогії в Києві |
|---|---|---|
| Поверховість | 5 поверхів, мансарда | Ярославів Вал, 14 |
| Конструкція | Цегляні стіни, змішані перекриття | Володимирська, 40 |
| Фасад | Ліпнина, необароко, ризаліт | Богдана Хмельницького, 12 |
| Функція | Торговельний перший поверх, житло вище | Хрещатик, 22 |
Хрещатик у добу міжвоєнного життя
У 1920–1930-х роках Хрещатик залишався головною магістраллю радянського Києва. Тут відкривали державні установи, універмаги, кінотеатри, готелі «Континенталь» і «Палац». Парну сторону, де стояв будинок під номером 36, поступово перетворювали на адміністративну вісь міста. Під’їзди до будинку перекрили шлагбаумами, у дворах обладнали гаражі для службового транспорту. Зовнішній вигляд фасаду намагалися зберегти, але внутрішні перебудови зробили планування впізнаваним лише за кресленнями.
Кияни, які залишили спогади, згадують будинок на Хрещатику 36 як типове місце для побутових сцен міжвоєнного Києва: біля під’їзду стояли вантажні підводи з дровами, із вікон другого поверху пахло свіжою випічкою з державної пекарні, у кінотеатрі поряд крутили стрічки, на вході до аптеки завжди товпилися пенсіонери. Ця буденна тканина життя й зникла разом із руйнуванням вулиці у 1941 році.
Руйнування 1941 року та подальша відбудова
Під час окупації Києва у вересні 1941 року німецьке командування вирішило знищити центральні квартали, які мали стратегічне значення. Підрив Хрещатика здійснювали диверсійні групи, частину будівель підірвали з допомогою закладених вибухівок, частину — згодом розібрали на цеглу. За свідченнями істориків, вибухи лунали з 23 по 29 вересня 1941 року. Будинок під номером 36 загинув одним із перших разом із сусідніми прибутковими будинками на парній стороні вулиці.
Повоєнна відбудова Хрещатика, яка тривала з 1944 по 1957 рік, повністю змінила вигляд головної вулиці. Замість історичної забудови звели сталінський ам-пір з типовими житловими будинками, адміністративними спорудами та готелем «Україна». Сучасна парна сторона вулиці на місці колишнього номера 36 — це район забудови 1950-х років, і знайти залишки старої споруди там неможливо. Це добре ілюструє масштаб втрат, яких зазнав історичний центр Києва.
За даними Київського державного архіву, у фондах міського управління збереглися креслення фасадів і плани поверхів окремих будинків Хрещатика, у тому числі під номером 36. Документи дають змогу реконструювати зовнішній вигляд споруди, але не дають повної картини внутрішнього оздоблення. Тож сучасні історики архітектури послуговуються світлинами кінця XIX — першої половини XX століття, які зберігаються в колекціях фондів, присвячених історії Хрещатика.
Що лишилося в міській пам’яті
Про довоєнний Хрещатик 36 кияни згадують у приватних розмовах, у мемуарах та художній літературі. Зокрема, у кількох романах київських письменників 1960–1980-х років згадуються будинки з парної сторони вулиці, в яких вгадується ця адреса. Спогади старожилів дають змогу відтворити атмосферу: гомінкий транспорт, вивіски крамниць, дзвінки трамваїв, юрми біля входу до кінотеатру. Для дослідників міського простору це цінне джерело, хоча й потребує перевірки за архівами.
Сьогодні вулиця під назвою Хрещатик зберігає пам’ять про знищені будинки у формі меморіальних дошок, тимчасових виставок і тематичних екскурсій. Дослідники історії Києва — такі як співробітники Енциклопедії українознавства — фіксують свідчення про зниклі споруди в наукових збірниках. Для широкого загалу це нагода зрозуміти, як багато історичного шару втратив центр міста за одне десятиліття.
Як досліджувати історію конкретної адреси
Щоб відтворити біографію конкретного будинку на старому Хрещатику, дослідники звертаються одразу до кількох джерел. Архіви міської управи зберігають дозволи на будівництво, креслення фасадів і плани поверхів. Адресні книги та путівники по Києву за 1910–1940 роки дають список орендарів. Періодика фіксує новини про пожежі, ремонти, зміну власників. Усні свідчення допомагають відтворити повсякденне життя мешканців.
Для тих, хто цікавиться темою глибше, можна окреслити такий маршрут пошуку:
- Звернутися до фондів Центрального державного історичного архіву України в Києві, де зберігаються справи міської управи.
- Проглянути підшивки газет «Київські відомості», «Пролетарська правда» та «Більшовик» за 1920–1941 роки.
- Вивчити альбоми світлин, видані М. Ткаченком та Д. Малаковим, де представлені серії знімків довоєнного Хрещатика.
- Відвідати Музей історії Києва, де час від часу влаштовують тематичні виставки про головну вулицю.
- Записатися на екскурсію «Знищений Хрещатик» від київських гідів-краєзнавців, щоб побачити місця, де стояли зниклі будинки.
Чому адреса Хрещатик 36 цікава сьогодні
Адреса Хрещатик 36 цікава не як окрема споруда, а як точка, через яку можна простежити долю цілого кварталу. Досліджуючи її, ви неминуче виходите на ширші теми: як формувався діловий центр Києва, як змінився соціальний склад мешканців після 1917 року, як місто переживало війну та відбудову. Кожна така адреса працює як мікроісторія, що пояснює загальну картину.
Для тих, хто живе або працює в Києві, ці знання допомагають по-іншому дивитися на сучасну забудову. Замість безликих сталінських корпусів на парній стороні вулиці постає образ колишнього Хрещатика з його аптеками, конторами, юрбами і трамваями. Це дозволяє відчути місто як простір, де кожен квартал має свою біографію, навіть якщо від самої споруди не лишилося каменя на камінь.
Якщо ви плануєте власне дослідження, варто починати з карти довоєнного Києва, доступної онлайн, і поступово переходити до архівних документів. Це кропітка, але вдячна робота: майже кожна стара адреса в центрі Києва зберігає історію, яку ще ніхто не розповів повністю.
Читайте також:
- Всі країни світу та їх столиці: зручний довідник українською
- Таврія Нова: що це за авто і чому про нього досі говорять
Часті запитання (FAQ)
Де саме на Хрещатику стояв будинок під номером 36?
Довоєнний будинок за адресою Хрещатик 36 стояв на парній стороні вулиці, між сучасними вулицями Богдана Хмельницького та Євгена Чикаленка. Нині на цьому місці — забудова 1950-х років, збудована під час післявоєнної відбудови.
Чому будинок Хрещатик 36 не зберігся?
Споруда була знищена під час підриву Хрещатика у вересні 1941 року. Після визволення Києва вулицю відбудовували за новим генеральним планом, і колишню забудову не відтворювали.
Хто жив і працював у будинку на Хрещатику 36?
У 1910–1917 роках тут розміщувалися аптека, магазини, страхова контора та редакція газети. Мешканцями верхніх поверхів були службовці банків, інженери, лікарі, журналісти. У 1920–1930-х роках будинок перевели в комунальне житло, частину приміщень передали державним установам.
Чи можна знайти фотографії будинку Хрещатик 36?
Так, поодинокі світлини збереглися у фондах Музею історії Києва, в архівах та в альбомах краєзнавців. Частину з них публікували у збірниках, присвячених довоєнному Хрещатику.
Які ще будинки старого Хрещатика зникли?
Майже вся історична забудова вулиці була знищена у 1941 році та не відновлена. Зокрема, зникли будинки під номерами 4, 10, 14, 18, 22, 28, 32, 36, 40 на парній стороні та десятки споруд на непарній. Їхню історію сьогодні відтворюють за архівами.
Хто проектував будинок на Хрещатику 36?
Точних відомостей про автора проекту в доступних джерелах не збереглося. За стилем фасаду дослідники відносять споруду до київських архітекторів початку 1910-х років, які працювали в дусі переходу від еклектики до раціонального модерну.
Чи зберігся фундамент або підвал будинку Хрещатик 36?
За свідченнями будівельників, які працювали на відбудові у 1944–1950-х роках, фундаменти деяких будинків частково використали під нові споруди, проте простежити це для конкретної адреси 36 нині складно. Архівні креслення дають підставу припускати, що окремі елементи могли увійти до конструкцій нових корпусів.
Як дізнатися більше про історію довоєнного Хрещатика?
Варто почати з альбомів світлин, матеріалів Музею історії Києва та архівних видань. Корисними є тематичні екскурсії, публікації краєзнавців і бібліотечні каталоги, де зібрано спогади мешканців довоєнного Києва.
